Стівен Кінг рулить

naz95naz

Адміністратор
Команда форуму
#1
Саме такий напис прикрашав футболку одного з молодих героїв «Загону монстрів» – популярної стрічки 1987 року. Між тим, ця фраза цілком пасує бути гаслом 2017 року і є причиною, з якої Entertainment Weekly назвав Кінга одним з найвпливовіших діячів індустрії розваг цього року, зарахувавши його до щорічного списку Entertainer of the Year.
1.jpg

Насправді можна написати окрему книгу про те, яким насиченим виявився цей рік для Кінга. Наразі серед списку бестселерів фігурує його роман «Сплячі красуні» [Sleeping Beauties], написаний у співавторстві із сином Овеном: містична моторошна історія, у котрій жінки по всьому світу провалюються у сон, огортаючись коконами та полишаючи чоловіків на ласку долі.

Іншою популярною книгою стала повість «Пульт Ґвенді», події якої розгортаються у горезвісному вигаданому місті Касл-Рок; цю книгу Кінг написав разом зі своїм другом та видавцем часопису Cemetery Dance Річардом Чізмаром. Кілька давніших книг з Кінгового доробку також потрапили до чартів, завдяки свіжим лячним адаптаціям.

Відродження клоуна Пеннівайза у фільмі «Воно» змусило серця фанатів битися частіше у всьому світі, породивши нову ґенерацію Постійних читачів. На додачу, цьогоріч вистрелило кілька успішних телеекранізацій: серіали, зняті за «Містером Мерседесом» та «Імлою», а також повнометражні екранізації «Гри Джеральда» та повісті «1922», що дебютували на стримінґ-сервісі Netflix. Ба навіть погані відгуки на бляклу «Темна вежу», відзняту за фентезійним циклом Короля, не змогли притлумити Ренесансу Кінга.

Кінг, який отримав Національну медаль в галузі мистецтв від Президента Обами у 2015 році, цьогоріч привернув до себе ще більшу увагу Білого дому, коли Дональд Трамп заблокував його у Твіттері після кількох дошкульних дотепів письменника.

EW вирішило поговорити з Дядечком Стівом про те, як все це відбувалося і чого очікувати нам у подальшому.

Entertainment Weekly: Тобі ще не набридло спілкуватись зі мною? Ми вже стільки разів зустрічались цього року.
Стівен Кінг:
Ні, ні. Ми багато розмовляли, але все добре. [Сміється] Мені подобається балакати з тобою.

Ти плідний письменник, але цього року перевершив самого себе.
Так, цей рік видався дещо іншим. Подібного раніше не траплялося, гадаю, значною мірою це пов’язано із успіхом адаптацій. І це чудесно. Я знаю, що на позір усе виглядає так, ніби цьогорічний шквал був чітко продуманий, але усе це лише збіг обставин. Просто так вийшло, от я і тішуся.

Як ти гадаєш, чим був викликаний такий сплеск інтересу?
На щастя, більшість з планів вдалося втілити успішно, знаєш. Зрозуміло, були люди, які не особливо пройнялися «Темною вежею», але навіть так, усе це справило серйозний вплив на моє життя та на книги. Продаж усіх частин циклу значно виріс, оскільки людям стало цікаво. Та й з іншими книгами все складалося якнайкраще.

Здається, ти зараз на тому етапі, коли тебе більше захоплює спільна робота з іншими.
Зі мною не так вже й складно працювати, тому що, в принципі, для мене головне, що я роблю свою роботу. Я пишу книги. Я повністю віддаюся роботі, тому [режисери] можуть братися за справу і робити те, що вміють.

Але дві книги, що вийшли у світ цього року, були написані у співавторстві і, хоча колись ти вже робив це раз чи двічі, здається, зараз тобі більше подобається грати у літературного квача з іншими письменниками.
За своєю натурою я не командний гравець, але можу й бути ним. Як правило, я не ставлюся упереджено, та коли до тебе звертається твій син і каже: «В мене є ідея» – і ця ідея дійсно крутезна – то тут нема чого гадатися. Знаєш, я не міг дочекатися, коли ми почнемо працювати над «Сплячими красунями», тому що все навколо ніби промовляло до тебе: ця історія може розвиватися як завгодно, і це бадьорить.

2.jpg

Як тобі прийшла в голову ідея співпраці з Річардом Чізмаром над повістю «Пульт Ґвенді»?
Ідея створення цієї книги прийшла до мене неочікувано. Я почав писати, але в мене вийшло, ну, не знаю, близько 12 000 слів. Потім, коли я дійшов до того моменту, що вже не знав, як закінчити історію, я просто залишив її висіти у комп’ютері. Та згодом я отримав електронного листа від Річа, де він написав: «Якщо раптом ти хочеш поекспериментувати та спробувати попрацювати разом…» Це навіть не було складним рішенням. Я відповів у своїй звичній манері: «Що ж, у мене є дещо, що я не можу закінчити. Я надішлю тобі це і, якщо ти можеш з цим щось зробити, то вперед».

Вийшло непогано.
Книгу видали і вона стала помірним бестселером, а Book List назвала її «одним з найкращих young adult романів року». В деякій мірі це вплинуло на те, що моя зацікавленість Касл-Роком повернулася. Я вже довго не думав про це місце, та й думаю, що Річ знає більше про історію міста, ніж я, проте це зацікавило мене. Зараз я пишу новелу під назвою «Сходження» [Elevation], події якої також відбуваються у Касл-Року, і її можна вважати продовженням «Ґвенді». Інколи ти саджаєш насіння, додаєш трохи добрив, і згодом отримуєш чудові плоди.

3.jpg

Наразі Джей Джей Абрамс та Сем Шоу (автор серіалу про створення ядерної бомби —«Мангеттен») використовують Касл-Рок як декорації для серіалу за сюжетами Стівена Кінга для Hulu.
Для мене це така ж таємниця, як і для всіх. Я взагалі нічого не знаю про це, тому просто сподіваюся, що все вийде добре. Мусить вийти. Це ж типовий Джей Джей. Але я нічого про це не бачив ані в пресі, ні взагалі будь-де.

Безперечно, новий Пеннівайз і «Воно» вразили всіх.
Успіх був карколомний, Енді Мускетті певно на щось подібне навіть не розраховував.Я знав, що фільм сподобається багатьом ще коли проглядав незмонтований матеріал рік тому у Флориді, але чесно, я навіть й подумати не міг, що фільм збере 700 мільйонів доларів у прокаті в усьому світі. Я не мав жодної гадки щодо цього, але книжок пізніше було продано багацько. Знаєш, ще кажуть: «Приплив піднімає всі кораблі».

Після прем’єрного вікенду, продюсери спрямували погляди до інших довгоочікуваних ремейків, як от «Кладовище домашніх тварин». Чи помітив ти миттєвий сплеск зацікавленості?
Що ж, права на екранізації майже всі вже позабивані. Думаю, що ледь все, що я написав, перебуває на певному етапі розробки, чи бодай розглядається. Я не вихваляюся, а просто… ну, ви знаєте. Це ж не вихваляння, якщо це правда!

А як щодо нового, наприклад «Сплячих красунь»?
Була велика конкуренція серед тих, хто бажав отримати права на екранізацію, але, думаю, то було до того, як адаптація «Воно» вийшла у прокат. Потім був «Містер Мерседес», і Audience Network продовжили шоу на другий сезон, що якось саме собою вийшло. Я навіть не знаю, як це пояснити, але це все самостійно підтримує свою життєдіяльність.

Як ти тоді розглядаєш феномен «Воно»? Книга ж нікуди не зникала за ці роки. Але, на твою думку, чому саме зараз прокинулась така зацікавленість?
Думаю, це пов’язано з тим міні-серіалом, який з’явився у 1990 році. Ціле покоління дітей віком від 8 до 14 років було до всирачки переляканим Тімом Каррі, а коли вийшов новий фільм, то їм трапилася нагода ще раз пережити той досвід, який вони мали у дитинстві. А ще, ажіотажу набули всі ці лячні репортажі про клоунів. Вони ж були повсюдно. Тому все це мало вплив. Це був правильний фільм у правильний час.

4.jpg

А ще вийшло безліч нових проектів, зокрема «Дивні дива», які почерпнули натхнення з тих ідей, моду на які ти й запустив роки й роки тому: хороші діти, що борються з невимовним злом. Чи подобається це глядачам?
Можливо вони щось взяли й від мене, бо багато що в «Дивних дивах» нагадує мені моє власне письмо. Певна річ, ідея гурту дітлахів, який бореться з надприродними чудовиськами, настільки цікава людям, що вони починають вболівати за «хороших хлопців», а таке у фільмах жахів не часто трапляється.

Я також думаю, що правильним було привернути увагу до образу «невдах», до того, що кожен з цих дітей є певним вигнанцем-лузером. Ось ти відчуваєш себе безсилим та сповненим страху, а тут трапляється історія про те, як такі ж діти об’єднуються і крок за кроком переважують те, що їх лякає. Дивно казати, що фільм про клоуна-вбивцю оптимістичний, але так воно і є.
Так, я теж так думаю.

Це дає відчуття, ніби ти за щось борешся.
Так, багато людей співвідносять себе з ними. Стільки захоплення викликає бійка зі жбурлянням каміння, де герої дають відсіч тим, хто їх ображає, і таким чином вони намагаються врятувати іншу дитину. Поява монстра у фільмі лише робить його захопливим і дещо страшним. А саме заради цього ми й ходимо дивитися фільми. Це дійсно гарне кіно.

Так потроху ми підходимо то «Темної вежі». Я вже багато писав про цей фільм, і, скажімо так, він мені не сильно припав до душі. Та й людям цей фільм не зайшов. Чому те, що так подобалося всім у книгах, геть не зачепило у фільмі?
Я вдячний всім, хто був залучений до створення цього фільму, і деякі акторські рішення мені дуже сподобалися. Я люблю Моді Вішика, продюсера, люблю режисера, кожного. Знаєш, я завжди обережно ставлюся до того, що кажу про це.

Розумію.
Але дещо таки скажу, гаразд? На мою думку, проблема в тому, що від початку роботи над фільмом було чітке студійне рішення: рейтинг має бути PG-13. Це мав бути масовий кінопродукт для широкої аудиторії. Її мали би скласти люди віком, скажімо, десь від 12 до 35. Це те, що ми хотіли. То ж він мав бути PG-13, і коли вони зробили це, то, думаю, втратили багато жорсткості першоджерела і, виходячи з кінотеатрів, люди казали: «Окей, але ми такого вже вдосталь бачили та чули».

5.jpg

Погоджуюсь. Гадаю, вони намагалися зробити цей фільм більш схожим на інші стрічки, аніж зробити ставку на його своєрідність та оригінальність.
Було прийнято рішення розпочати зйомки з середини історії, і коли вже фільм був відзнятий, я мав деякі сумніви від самого початку і навіть сказав про них, але це не сильно допомогло. Інколи, коли ідея вже сформована, творча група починає працювати і зйомки починаються, це ніби бити кулаком по твердій гумі, розумієш? Начебто й сильно не болить, але ти нічого не добився, лише трохи відкинуло назад. І я тоді собі подумав, що люди будуть трохи спантеличені цим, і так воно й сталося. Це також частина проблеми.

Сподіваюся, хтось перезніме «Темну вежу». Коли я чую десь по ТБ чи в інтернеті: «Ми хочемо щось на кшталт “Гри престолів”», я собі думаю: «Ось-де серія книг, хлопці. Вони ось тутечки, просто візьміть їх…»
Це може статися. Цілком може.

А чи були якісь невдачі цього року?
Невдачі? Гм-м…

Чи сильно ти переймаєшся через те, що Дональд Трамп тебе заблокував? Сподіваюсь, ти це пережив.
[Сміється] Ні, я взагалі через це не переймався. Твіттер цьогоріч мене неабияк веселив.

Над чим ти ще працюєш? Я знаю, що наступного року має вийти книга «Аутсайдер» [The Outsider]. Вона про вбивство маленького хлопчика, батька і тренера, якого всі у місті звинувачують…
Так, «Аутсайдер» побачить світ у травні. Саме зараз я переглядаю верстку. Мені подобається ця книга. У мене є ще одна завершена, проте ще поки безіменна. І на додачу, дещо довша за «Ґвенді» повість «Сходження» [Elevation].

Нещодавно ти казав мені про те, що ви з Пітером Страубом розглядаєте можливе повернення до «Талісману». Це ще в силі?
Так, ми це трохи обговорили. Але мені ще до кінця потрібно розібратися із кількома своїми задумами. Чесно кажучи, мені взагалі якийсь час не хочеться мати справ із співавторством. Хочеться, знаєш, трохи своє поробити.

Джерело: Ew.com
Переклала: Анна Іванченко
Редагував: Євген Гірін
Погрався з редактором: Volodymyr Yakovliev
Спільнота: Стівен Кінг. Український клуб
 
Угорі